1. (розм.) Інтенсивне, часто механічне заучування, “зубрилка” напам’ять, без глибокого розуміння матеріалу.
2. (перен.) Багаторазове, наполегливе повторення одних і тих самих дій або думок для досягнення майстерності або автоматизму.
зубріння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Час був хоча й не зовсім вільний, бо Антосьо трохи спізнився, що й «уроки» почались, та кому те зубріння не доїсть до живих печінок? Душа ж жива, тілька наче обмерзла, наче в шкарлупі, як курча в яйці; то вже хіба й не треба їй ульги?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |