Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе позначення зубів, що вживається переважно в розмовній мові або при зверненні до дітей.
2. (у спеціальному контексті) Можлива власна назва (наприклад, дитячого закладу, товару, персонажа), що походить від загального значення слова, але потребує уточнення конкретного вживання.
Приклад 1:
Висока, прямесенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi як терновi ягiдки, бровоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвiте, носочок так собi пряменький з горбочком, а губоньки як цвiточки розцвiтають, i меж ними зубоньки неначе жарнiвки, як одна, на ниточцi нанизанi. Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопiлочка заграє стиха, що тiльки б її й слухав; а як усмiхнеться та очицями поведе, а сама зачервонiється, так от неначе шовковою хусточкою обiтреть смажнiї уста.
— Самчук Улас, “Марія”