Значення
- (Психологія) –
Стан повної нерухомості тіла або окремих його частин, викликаний сильним емоційним потрясінням (жахом, подивом, здивуванням тощо); остовпіння.
- (Психологія) –
Переносно: стан повної бездіяльності, апатії, заціпеніння розуму або волі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зціпеніння, р. зціпеніння, д. зціпенінню, з. зціпеніння, о. зціпенінням, м. зціпенінні, к. зціпеніння