1. Втратити опору, зісковзнути з чогось, зісковзнутися (про предмети, частини тіла тощо).
2. Перен. Втратити зв’язок із чимось, відійти від теми, перестати контролювати ситуацію.
Словник Української Мови
Буква
1. Втратити опору, зісковзнути з чогось, зісковзнутися (про предмети, частини тіла тощо).
2. Перен. Втратити зв’язок із чимось, відійти від теми, перестати контролювати ситуацію.
Відсутні