1. Змусити когось зійти з транспортного засобу, коня тощо; висадити.
2. Розм. Звільнити когось з посади, усунути від виконання обов’язків.
3. Розм. Збити, зіштовхнути когось або щось зверху вниз.
Словник Української Мови
Буква
1. Змусити когось зійти з транспортного засобу, коня тощо; висадити.
2. Розм. Звільнити когось з посади, усунути від виконання обов’язків.
3. Розм. Збити, зіштовхнути когось або щось зверху вниз.
Приклад 1:
А поки що накажіть зсадити мене з верблюда, бо не знаю, як з нього злізти… Євнух переклав. У Пу щебетнув до своїх.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”