Словник Української Мови
Буква
1. Змістити з місця, пересунути, порухати щось важке, нерухоме або закріплене.
2. Перен. Викликати зміни, порушити якийсь стан, спокій або заведений порядок; вплинути на чиїсь почуття, переконання.
3. Розм. Піти, відійти, почати рухатися з місця (часто про групу людей).
Приклад 1:
), мовчки потерпаючи, що йому не пощастило знайти для Гандзі ще заспокійливіших і щиріших, ніж ті, які він знав, слів (а він же так старався, що, здавалося, одного цього старання вистачає, аби зрушити стіни, не те що Гандзину уперту глухоніму наїжаченість, бож вона чула, а заразом і не чула його слів), які бодай трохи передали б те найтепліше, дійсно кусник живої душі, що його він натинався простягти Гандзі, крізь, може, й справді не надто добірливі, загальникові вислови, тільки невже ж вона не вичула (таж жінки подібні недомовлення, спричинені зовнішньою недолугістю, переважно ліпше відчувають за чоловіків, чи Гандзя в запопадливій гонитві за женихами, і звідки в неї цей шал, властивий гістеричним перестаркам? — навіть він, Тадзьо, потрапив до ранґу женихів, хоча він до цього ніби не давав жадного приводу, — чи він тут помилявся, подивившися на Гандзю не з тієї чарупки, і тому й не збагнув чогось найсуттєвішого, наслідком чого йому й здалося, що Гандзя — втратила цю здібність і тому й не чула?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”