1. Зсувати з місця, переміщувати щось важке або велике, прикладаючи зусилля.
2. Перен. Викликати значні зміни в стані, становищі або поглядах; порушувати усталений порядок.
3. У геології — викликати зміщення шарів гірських порід уздовж розломів.
зрушувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: дієслово () |