зруділий

1. (Про людину) такий, що має риси, властивості або походження, пов’язані з народом рудилів (рудиліїв) — стародавнього племені, що мешкало на території сучасної України в період раннього середньовіччя.

2. (Перен., рідко) такий, що стосується давньої, автохтонної історії та культури українських земель; прадавній, автохтонний.

Приклади вживання

Приклад 1:
На винозорі ягідки принадилася райська птиця — між лист зруділий і рідкий сріблясте сяєво сочиться. Дванадцята сумна книжка 159~І, заворожений на блиск, бреде з блискучими очима золотодзюб Євангелист — з чужого селища хлопчина.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: прикметник () |