Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “зрозуміти”) форма минулого часу середнього роду однини, яка вказує на те, що суб’єкт (часто невисловлений) набув чіткого розуміння, усвідомлення суті чогось, досяг ясності у сприйнятті інформації або ситуації.
2. (у функції присудка в безособовому реченні) виражає стан, коли щось стає ясним, очевидним, доступним для розуміння; констатує факт настання розуміння.
Приклад 1:
Відразу стало зрозуміло, що шанси вирватися з міста майже нульові. Ніякого розкладу, ніхто нічого не знає і ні за що не відповідає, бомбардування не вщухає.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Церковні автори, зрозуміло, вважають цю старо- заповітну оповідь цілком достовірною, хоча датують вихід по-різному: то кінцем XIII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
В розпалі бою у Дарія III здали нерви, він кинувся втікати, залишивши напризволяще не лише військо, а й свою сім’ю — матір, дружину, двох доньок і малолітнього сина, після чого, зрозуміло, його доблесні воїни також почали панічно відступати, причому в неймовірній товчії передавили один одного в більшій кількості, аніж їх знищили воїни Алек- сандра Македонського. Востаннє дві військові потуги помірялися силою восени 331 р. до н. е. в місцевості Гавга- мели, на території Сирії.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”