зроджувати

Приклад 1:
Говорити, звичайненько собi дiйти згоди було неможливо — оскирявся з мiсця, займаючи оборонну стiйку, на той час, коли спроба серед дня витягнути до нього руки стала зроджувати в нiй блискавичне млосне вiдчуття захитаної рiвноваги — наче в рiзко спиненому лiфтi, або коли спiшиш одинцем навперейми юрбi, що сипонула з тролейбусної зупинки, — вiн‑бо “не любив, коли його обмацують”, далебi нездоровою була ця знехiть до нормального контакту (“I не соромно тобi оце, — насмiшкувато скалив око з подушки, — обмацувати мужчин? “), — на той час вона ладна була вже не те що говорити — голосити, нескiнченним двадцятичотиригодинним монологом (так неперетравлена їжа пре з отруєного органiзму в оба кiнцi), трясти його за плечi, щоб докричатися, та що ж це таке, чувак, — а чувак, мiж iншим, сiм’ю будувати приїхав, сурйозно, без дурникiв, привалив у чiм стояв, оце кохання!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”