1. (про людину) Такий, що має зрівноважений характер; спокійний, врівноважений, стриманий.
2. (про явище, стан тощо) Такий, що перебуває в рівновазі; стабільний, збалансований.
Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Такий, що має зрівноважений характер; спокійний, врівноважений, стриманий.
2. (про явище, стан тощо) Такий, що перебуває в рівновазі; стабільний, збалансований.
Відсутні