Значення
- (Юриспруденція) –
Відмова від чого-небудь, відречення; формальний акт відмови від прав, титулу, влади тощо.
- (Релігія) –
У релігійному контексті — добровільна відмова від мирських благ, спокус, відречення від гріховного способу життя заради духовного вдосконалення.
- (Історія) –
У конкретно-історичному значенні (як власна назва) — акт відмови від престолу монарха (наприклад, «Зречення Філіпа V»).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зречення, р. зречення, д. зреченню, з. зречення, о. зреченням, м. зреченні, к. зречення