Словник Української Мови
Буква
1. Перелітний птах родини зозулевих, що має довгий хвіст, сірувате оперення та характерний поклик “ку-ку”; відомий тим, що відкладає яйця в гнізда інших птахів.
2. Рослина з родини зозулинцеві, орхідея, квіти якої нагадують оперення птаха зозулі; зозулинець, зозулині сльозки.
3. Переносно: про людину, яка кидає, залишає когось (переважно дитину) без належного догляду або піклування.
Приклад 1:
На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глід соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти. , зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз; , завваживши те, перестає грати.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Спiв i гра в унiсон. Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає бiлi груди, серденько виймає! На голос веснянки вiдкликається зозуля, потiм соловейко, розцвiтає ярiше дика рожа, бiлiє цвiт калини, глiд соромливо рожевiє, навiть чорна безлиста тернина появляє нiжнi квiти. , зачарована, тихо колишеться, усмiхається, а в очах якась туга, аж до слiз; , завваживши те, перестає грати. Ти плачеш, дiвчино? Хiба я плачу? (Проводить рукою по очах). А справдi… Нi-бо! то роса вечiрня. Заходить сонце… Бач, уже встає на озерi туман… Та нi, ще рано! Ти б не хотiв, щоб день уже скiнчився? хитає головою, що не хотiв би. Чому? Бо дядько до села покличуть. А ти зо мною хочеш бути? киває, потакуючи. Бачиш, I ти, немов той ясень, розмовляєш. Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута лiтувати. Справдi? Ми взавтра й будуватися почнемо. Курiнь поставите? Нi, може, хижку, а може, й цiлу хату. Ви – як птахи: клопочетесь, будуєте кубельця, щоб потiм кинути. Нi, ми будуєм навiки. Як навiки?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Як тiльки бричка вкотилась на широкий зелений двiр — закувала зозуля. Тодi я раптом почув велику тишу.
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”