1. Перестати горіти полум’ям, почати тліти; перейти у стан повільного безполум’яного горіння.
2. (переносно) Поступово слабшати, затухати, втрачати інтенсивність (про почуття, явище тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Перестати горіти полум’ям, почати тліти; перейти у стан повільного безполум’яного горіння.
2. (переносно) Поступово слабшати, затухати, втрачати інтенсивність (про почуття, явище тощо).
Приклад 1:
Мій захисник, мій щит, що не дозволить підупасти, не дасть зотліти в пеклі дорікань великосвітніх. Де ж ти, появись!
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”