зоставити

1. (застаріле) Залишити щось, відкласти на потім, зберегти для майбутнього використання.

2. (спеціальне, переважно у текстології та джерелознавстві) Записати, зафіксувати на письмі; створити письмовий документ, твір або його частину, що зберігся (про автора або переписувача).

3. (спеціальне, у палеографії та дипломатиці) Залишити в рукописі вільний простір (наприклад, для ініціалів, мініатюр, печатки), призначений для подальшого оформлення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Насамперед він мав здибати в прибережнім степу чатових, а з ними й Тимоша, зоставити їм припасу, розпитати у них і що, і як, а потім бродом через ріку, на березі вже на тому, попідгору, дубовою пущею добиватися до мо-настиря, до ігумені, до Наливайкової Галі. Коли до Галі, то, виходить, і до Хабіджі… Петро зрозумів, що він, як-не-як, а за принцесою скучив.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: дієслово () |