зошит

1. Зв’язані разом аркуші чистих або лінованих паперів, зазвичай у палітурці або обкладинці, призначені для письма, креслення чи ведення записів.

2. Окрема частина, розділ великої рукописної або стародрукованої книги, що складається з одного або кількох складених навпіл аркушів пергаменту чи паперу, зшитих посередині.

3. Відокремлена тематична частина великого друкованого видання (наприклад, багатотомника), що виходить окремою палітуркою.

4. У поліграфії: складені та зшиті друковані аркуші, які є складовою частиною майбутньої книги або брошури.

Приклади вживання

Приклад 1:
Мандрівки по горах, обговорення фольклорних записів, здебільшого пісень і леґенд про Довбуша (пам’ятаю, якось Іван, якого ми в дусі гуцульської міфології прозвали «щезником», загубив під час екскурсії зошит з фольклорними записами — відтоді ця місцевість у нас дістала назву «зошити Довбуша»), піший перехід на досить значну відстань із Криворівні до Косова на храм. Поїздка з Романом Іваничуком, що на час приєднався до нас, до Буркута, де колись бувала Леся Українка.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |