1. (спеціальне) Обробляти землю зорею (плугом), орати.
2. (переносне, застаріле) Рухатися, пересуватися по чомусь, подібно до того, як плуг розорає землю (про кораблі, вітрильники тощо).
зорювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А щоб нам одраднiш було, так прошу тебе: вечiрня зiрочка як зiйде, то ти, споминаючи мене, поглядай на неї; у ту пору я стану зорювати, гляну на тую зiрочку й знатиму, що ти на неї дивишся, то менi одраднiш буде, неначе я дивлюся на твої очицi, що, як зiрочки, сяють. Не плач же, не плач!
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: дієслово () |