Словник Української Мови
Буква
1. Небесне тіло, що випромінює власне світло внаслідок ядерних реакцій у його надрах, спостерігається вночі на небосхилі як світлива точка.
2. (переносне) Про людину, яка сяє красою, талантом або славою; видатна, блискуча особистість.
3. (переносне) Щаслива доля, удача, висота успіху (часто у виразах: “його зоря зайшла”, “зоря його зійшла”).
4. (застаріле, поетичне) Ранкова або вечірня світанкова заря.
Приклад 1:
Коли проходиш білим мостом, зоря в твоє волосся вп’ята. Так палко вміють цілувати лиш ті, що перший раз цілують.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Бреде зоря — сновида і приблуда — одержаний задурно щедрий дар. [37] Ще кілька бліц-кадрів із прип’ятського intermezzo.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
VI Однієї ночі Андрієві приснився дивний сон: …Пурпуром і міддю погоріла зоря.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”