зоріти

1. (про небесні тіла) Випромінювати світло, світитися на небі; блищати, сяяти.

2. (перен., про очі, обличчя тощо) Виражати сильне почуття (радість, щастя, захоплення), сяяти, світитися.

3. (заст. та поет.) З’являтися, виникати, як зоря на небі; променіти, виблискувати.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сьогодні для мене почало, наче ранок зоріти, так відкриватися, яка велика справа вдячність] Зроби ласку, ще хоч трохи порозмовляй. Є р о д і й. О моя добродійко!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: дієслово () |