Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “зоря” — невелика, яскрава зоря, що часто вживається в поетичній мові та фольклорі для створення ліричного, ніжного образу.
2. Переносно — про улюблену, кохану людину (переважно жінку або дівчину), яку ототожнюють з яскравим, світлим явищем.
3. У народній творчості — традиційна лірична героїня, персонаж пісень, часто символ дівицтва, краси та чистоти.
Приклад 1:
— та й пiшов тихою ступою до господи, Чи давно наша Маруся була веселенька, як весiння зоренька, говорлива, як горобчик, проворна i жартовлива, як ластiвочка, а тепер точнiсiнько як у воду опущена. Говорити — мало й говорить: сяде шити, чи то стiбнула голкою, чи нi, чи виведе нитку, чи нi, а зараз i задумається, i рученята посклада; пiде ув огород полоти, стане над грядкою та хоч цiлий день стоятиметь, нiчого не зробивши, поки її не покличе; приставить обiдати, то або у нетоплену пiч, або забуде чого положити, або усе у неї перекипить, що й їсти не можна; та до того довела, що — нiчого робити!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Наум бачить, що Маруся зовсiм змiнилась на лицi: стала собi рум’яненька, як зоренька перед сход сонця: очицi, як ясочки, грають; веселенька, i вiд неї неначе сяє. Вiн знав, до чого се приходиться, здригнув увесь, скрiпив серце, а сльози, знай, глита та думкою тiльки так помоливсь: “Час прийшов… господи, не остав мене!..”
— Самчук Улас, “Марія”