1. (вживається переважно у запереченнях) Без розбору, безладно, необдумано, не розбираючи, що до чого.
2. (заст.) Злісно, злостиво, з пристрастю.
зопалу
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пробачай, що я нагримав зопалу. (До Лукаша.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
— рубонула зопалу щиро, як ляпаса вiдважила, — аж скулився: ну бо сил уже неставало вивертати себе через горло, примилятися, глитаючи обиду за обидою, та безецно, мов шльондра за плату, демонструвати, який то вiн, хай йому абищо, кльовий (“Безстидниця, цицьки вивалила!” — гзився, мов ужалений, в останнiх днях спiвжиття, застукавши її напiвголою, злостячись сам на себе — що все ще, попри всякий глузд, мiг хотiти цю жiнку, з якою нi чорта не виходило, опрiч взаємного мордування, ляк обценьками стисло”, — а от не треба було з вiдмичкою: плигонувши пiд ковдру о третiй над раном, колошкати, перевертати на спину, дiловито всаджувати пальчика, куди не просять, так я й сама себе можу потiшити, ба нi, лiпше можу, нiжнiше, тiло боронилося поза мо‑єю власною волею, ая, в тiлi, невiдь‑звiдки вгнiждже‑ний, розростався — страх, так безмисно пущений мною повз увагу: воно чуло за цим чоловiком щось, чого не чула я, — сама тимчасом перетворюючись на ягу, на каструючу мегеру з лещатами в лонi: а зась не знаєш!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Пробачай, що я нагримав зопалу. (До Лукаша). Чого ж ти по свiтляки погнався на болото? Хiба ж вони по купинах сидять? Та то якiсь були такi летючi! Еге! то знаю ж я!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: прислівник () |