Словник Української Мови
Буква
1. Який має колір, що поєднує відтінки жовтого з золотистим блиском або насиченістю, схожий на колір розплавленого золота або стиглого жита.
2. (У спеціальних галузях, напр. у мінералогії, колористиці) Точний колірний відтінок, що систематизовано входить до відповідної палітри або шкали, має технічне позначення.
Приклад 1:
Кольори описують детально за їх тонами, наприклад: 1) білий: сніжно -білий, молочно -білий, чисто -білий, сріблясто-білий, олив’яно-білий (ледь синій); 2) жовтий: лимонно -жовтий, солом’яно -жовтий, ясно -, темно-жовтий, латунно-жовтий, золотисто-жовтий; 3) червоний: коричнево-червоний (брунатно -червоний), яскраво-червоний (властивий кіноварі); 4) зелений: смарагдово -зелений, оливковий (слабке зелене забарвлення); 5) синій: берлінська лазур, блакитний, індиго (між темно – синім та фіалковим); 6) сірий: попелясто-сірий, сталево-сірий, свинцево-сірий; 7) чорний: гагатово -чорний (як антрацит), оксамитово – чорний. Блиск: 1. металічний – графіт; 2. неметалічний – кальцити, кварц, польові шпати; 3. діамантовий – алмаз; 4. жирний – каолініт; 5. перламутровий – слюди; 6. шовковистий – азбест, гіпс; 7. восковий – халцедон, кремінь.
— Тютюнник Григорій, “Вир”