Словник Української Мови
Буква
1. Який має золотистого кольору волосся, кучері або голову; з золотистим волоссям.
2. Який має золотистий, блискучий верх, вершину (про споруди, гори, дерева тощо).
3. Уживається як постійний епітет, що характеризує певну особу або явище (наприклад, у літературі, міфології).
Приклад 1:
31.05.1934 Київ Київ з лівого берега Вітай, замріяний, золотоглавий На синіх горах… Загадався, спить, І не тобі, молодшому, горить Червлених наших днів ясна заграва. Давно в минулім дні твоєї слави, І плаче дзвонів стоголоса мідь, Що вже не вернеться щаслива мить Твого буяння, цвіту і держави.
— Зеров Микола, “Камена”