1. Який перебуває в стані гниття, розкладання; зіпсований гниттям.
2. Переносно: морально розкладений, занепалий; такий, що втратив життєві сили, енергію.
зогнилий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З д р и в і л и й — зогнилий; такий, що втратив міцність, якості (про дерево, шкіру тощо). З д р и х л я в і т и — струхлявіти.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Встає високий, лютий i йде в пшеницю, як в воду, а Андрiй прилип до землi, неначе торiшнiй зогнилий листок. * * * Економ свiтить до пана чолом, а на бронзовiм обличчi, де завжди блукало сонце, пан бачить якийсь неспокiй.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикметник () |