Словник Української Мови
Буква
1. Те, що відтворюється, подається в образній формі (на малюнку, в скульптурі, на фотографії, в художньому описі тощо); предмет, явище або особа, що є об’єктом зображення.
2. У семіотиці та філософії — об’єкт, який позначається знаком або символом; референт.
Приклад 1:
Усе Видиме й Невидиме (себто Мислиме) перетворене у Пластичне та Зображуване. Постісторичне сприйняття Світу досягло стану повного Спокою — це ніби Зала, виповнена Місячним Сяйвом, усередині Якої Думка змогла нарешті поринути в Сон.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”