Словник Української Мови
Буква
1. Стан предмета, одягу, взуття тощо, що виник внаслідок тривалого використання або механічного пошкодження; потертість, ветхість.
2. (тех.) Втрата деталлю, механізмом чи конструкцією своїх початкових розмірів, форми або властивостей під впливом тертя, що призводить до погіршення роботи або виходу з ладу; ступінь такого зношування.
3. (перен.) Втрата живості, яскравості, сили; стомленість, виснаженість (про почуття, явища, стан).
Приклад 1:
Методи рециклювання (переробки з метою повернення використаних товарів та матеріалів до вжитку) поділяються на: рециклювання матеріалів (відновлення матеріалів), хімічне рециклювання (відновлення первинної субстанції) та термічне рециклювання (відновлення енергії).Всі побічні продукти, що виникли в результаті утилізації (напиклад, попіл та металічні окатиші після термічного рециклювання) та відходи, які за своїми характеристиками не підлягають утилізації або переробка яких була б надто коштовною (наприклад, через сильне забруднення, зношеність чи інші негативні риси) підлягають ліквідації (знищенню). Знищення відходів здійснюється шляхом їх дезактивізації (це така обробка відходів, після якої з них ніщо не може бути вимите, вилуговане), спалювання або вивезення на сміттєзвалища.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”