1. Почуття, що виражає повну відсутність поваги, глузувальне, презирливе ставлення до когось або чогось; презирство, зверхність.
2. Зневажливий вчинок, образлива поведінка або вислів, що свідчать про таке ставлення; образа, приниження.
зневага
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З другого — зверхність (а то й зневага) до «фольклорного», як «примітивного», «сільського», «вчорашнього». До того ж фольклорне в нас нерідко препарується, поверхово «окультурюється», позбавляючися своєї глибинної автентичности й перетворюючись на статичну парадну декорацію — це прийнято називати «шароварництвом» (хоч цим визначенням слід користуватися вкрай обережно через реальну небезпеку зловживання ним з позицій все тієї ж зверхности й зневаги).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Мужність Сковороди, зневага до багатих, протест проти несправедливості і зла, засудження наживи, духовна незалежність створили йому в народі добру славу. Вже в XVIII ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня — надменна зневага, княжата — в темрявi столiтнiх дубiв. I в цiй надзвичайнiй суворостi я вiдчуваю весь древнiй свiт, всю безсилу грандiознiсть i красу третьої молодости минулих шляхетних лiт.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |