Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли люди знають одне одного, мають між собою певні зв’язки, спілкуються; приналежність до кола знайомих.
2. Обізнаність, поінформованість у чомусь, наявність знань про щось або когось.
3. (заст.) Формальне представлення однієї людини іншій для зав’язування особистих стосунків.
Приклад 1:
Була це давня знайомість Лаговського, із Швейцарії, з тих часів, як він ще не був професором, а тільки готувався до своєї посади, висланий російським міністерством освіти по ліпшу науку до деяких швейцарських славнозвісних професорів. Молодий, добре освічений і ліберальний князь Голіцин, що літував тоді із своєю жінкою в Швейцарії, теж не був ще тоді тим, чим був теперечки: не зробився тоді ще консулом, а був він тільки аташе при одній із дипломатичних російських місій у Європі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”