1. (діал.) Стан за знадженого; виснаження, знемога від тривалої хвороби, голодування або важкої праці.
2. (перен., рідк.) Крайня ступінь виснаженості, збіднення чогось (наприклад, ресурсів, почуттів).
знадженість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |