1. Політична течія та практика в українському національному русі початку ХХ століття, що виступала за відмову від боротьби за державну незалежність України та за орієнтацію на автономію в складі Російської імперії (а пізніше — на інтеграцію з радянською Росією); представники цієї течії.
2. Період в історії Української Народної Республіки (УНР) після поразки Визвольних змагань, коли частина української політичної еміграції, на чолі з В’ячеславом Липинським, відстоювала ідею гетьмансько-козацької форми державності та прагнула досягти порозуміння з більшовицькою Москвою шляхом визнання УСРР.