1. (у техніці, механіці) Такий, що служить для з’єднання, змикання окремих частин механізму, елементів конструкції або електричного кола; сполучний.
2. (у лінгвістиці, граматиці) Службова частина мови (сполучник або відносний займенник), що виражає синтаксичний зв’язок між частинами складного речення або окремими словами; сполучниковий.