1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан глибокої внутрішньої втоми, нудьги та тривоги від світу, життя або власного існування; світоглядне відчуття безглуздості буття, що веде до байдужості та душевного спустошення.
2. (у психології) емоційне вигорання, сталий стан психічної виснаженості, втрати інтересу до діяльності та життя в цілому, що часто виникає внаслідок тривалого стресу або надмірних вимог.