Значення
- (Філософія) –
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан глибокої внутрішньої втоми, нудьги та тривоги від світу, життя або власного існування; світоглядне відчуття безглуздості буття, що веде до байдужості та душевного спустошення.
- (Психологія) –
(у психології) емоційне вигорання, сталий стан психічної виснаженості, втрати інтересу до діяльності та життя в цілому, що часто виникає внаслідок тривалого стресу або надмірних вимог.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зморення, р. зморення, д. зморенню, з. зморення, о. зморенням, м. зморенні, к. зморення