змора

1. У слов’янській міфології — зла нічна душа, примара, що навідується до людей під час сну, викликаючи кошмари та відчуття ваги на грудях; часто асоціюється з людиною, яка має здатність подумки перетворюватися на тварину або предмет.

2. У народних уявленнях — істота, що є персоніфікацією нічного страху, удушення або марення під час сну; інкуб або суккуб.

3. Переносно — про щось дуже неприємне, тяжке, що гнітить і мучить, наче нічний кошмар.

Приклади вживання

Приклад 1:
Се місце догідне опришкам, для дорожника — змора, а іншого шляху туди ніхто ще не звідав. Взявши Бога у поміч, доп’ялися ми верху, де кінчалася лядська, починалась угорська границя.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |