1. Обміркувати, обдумати щось, прийти до певного висновку внаслідок роздумів; зробити розумовий висновок.
2. (У логіці) Зробити умовивід, здійснити процес міркування.
зміркувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не встигла я зміркувати, звідкіля й куди їх несе, як побачила той проклятущий вітер. Вітер летів попереду птиць і гнав попід хмарами ордища реп’яхів, їх було стільки, що за хвилину вже й хмари були в реп’яхах, як худоба.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |