Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що може змінюватися, не є постійним або сталим; схильний до змін, перемінний.
2. Призначений для заміни, не основний; запасний, резервний (наприклад, про деталь, блок).
3. У математиці та програмуванні: величина, значення якої може змінюватися в процесі обчислень або виконання програми.
Приклад 1:
При швидких крутильних коливаннях котушки навколо її осі в колі виникав змінний струм, що викликав тріск в тел е- фонній трубці. Цей дослід підтвердив на я- вність носіїв струму в дроті.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
variable — змінний), наприклад, V 371 Ori (Оріона). Окрім цього , зорі нині позначають порядковими номерами того каталогу , до якого їх занесено.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Приклад 3:
Фази, що не підкоряються стехіометричним законам і мають змінний склад (зокрема, розчини), виключалися з розгляду в рамк ах класичної хімії. Бурхливий розвиток хімії в кінці XIX і початку XX ст., особливо вчення про хімічну рівновагу, теорію розчинів (Гіббс, Вант -Гофф, Ле Шателье, Д.І.Менделєєв, Д.П.Коновалов, Н.С.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”