1. (лінгв.) Категорія, граматична форма іменників, прикметників та інших частин мови, що виражає зменшеність, пестливість або зневажливе ставлення до означуваного предмета, ознаки тощо; діменутив.
2. (заст., рідк.) Властивість або стан того, що є зменшеним; обмеженість у розмірах, кількості, інтенсивності.