змаг

1. У міфології та фольклорі — злий дух, демонічна істота, що виснажує, “змочує” людину, викликаючи хвороби, безсилля або смерть; часто асоціюється зі згубою, мороком.

2. У переносному значенні — важке, виснажливе відчуття, стан крайньої стомленості, млявості або душевної гніти.

Приклади вживання

Приклад 1:
Останній змаг руками перед тим, як хвилі поглинуть тебе, сподіванка, що народжується з безнадії: «А, може, врятуюсь! Може, випливу!» Я кінчив.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 2:
+·

Частина мови: іменник (однина) |