1. (лінгв.) Фонетичний процес, при якому кінцевий приголосний попереднього слова зливається з початковим голосним наступного слова в єдиний склад, що призводить до зміни його вимови та ритміки мови (наприклад, “він у лісі” може вимовлятися як [ві-ну-лі-сі]).
2. (поезія) Віршована техніка, метричне явище, коли склад, що закінчує один віршовий ряд, утворює єдиний нерозривний склад зі складом, що починає наступний ряд, часто для дотримання розміру.