1. Важкі, несприятливі обставини життя; бідування, нужда, лихо.
2. (у множині, зазвичай “злидні”) Крайня бідність, злиденне існування; жебрацтво.
Словник Української Мови
Буква
1. Важкі, несприятливі обставини життя; бідування, нужда, лихо.
2. (у множині, зазвичай “злидні”) Крайня бідність, злиденне існування; жебрацтво.
Приклад 1:
Усі родинні свята й злигодні — обшуки, дисциплінарні нагінки на роботі, цькування у пресі, хвороби й сімейні негаразди, готування передач Вячеславові й поїздки Атени на побачення, зловісні перебої у листуванні і цензурні утиски, відключення телефонів як репресивний захід — переживали разом, в одному буттєвому полі. Коли Вячеслава уже в засланні заарештували ще раз, сфабрикувавши брудну справу зі зґвалтуванням, і Атена вибралася до нього на суд в Якутію, вона надсилала мені телеграми з кожного пункту своєї via dolorosa: відчуття хай віртуального, але зв’язку й підтримки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
На щастя, мені випало в житті чути таку «музику» і зазнати таких блаженних станів унутрішньої свободи, — їх вистачило, щоб компенсувати злигодні, утиски, нереалізованість. Вони світять і зігрівають і, мабуть, творять те невловиме, що окреслюємо як «сенс життя».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Як видержить він усі ці злигодні? Приїхавши на свою квартиру — Sigismundstr., 12, знову пріємо, поки виносимо на третій поверх усі наші паки, валізи, тлум-ки.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”