1. (діал.) Власна назва міфічної істоти, злого духа або чорта в українському фольклорі, часто персоніфікація злиднів, біди, нещастя.
2. (перен., розм.) Про людину, яка приносить нещастя, лихо; невдаха, бідовик.
злидота
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |