1. Жити в крайній бідності, перебиватися злиденним існуванням, часто жебракуючи або займаючись випадковими заробітками.
2. (Переносно) Вести життя, позбавлене духовних чи культурних благ; існувати в умовах морального чи інтелектуального злиднення.
злидарювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Аж лише тоді, на третій день Наливайкового стояння, коли Наливайко, аби не злидарювати, шугонув шляхту і костьоли, — магістрат, староста, біскупи, а з ними і караїми, вірмени, греки, хорвати, німці, одне слово, усе європейське та азійське торгівство, прийшли шануватися: за їхніми спинами бекали, ревли і рохкали подарунки — вівці, бички, воли і білі, як снігові намети, розкохані та роздобрілі так, що були не в змозі самостійно підвестися, вимиті вдома літеплом, рожевовухі свині. Поза ними, у шкіряних фартухах, поперемінно хукаючи в закоценілі руки, з ножами і швайками темніли напоготові забійники та колії.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |