Словник Української Мови
Буква
1. (геол.) Процес ущільнення та зменшення об’єму пухких гірських порід (наприклад, осадів, ґрунту) під дією власної ваги або тиску вищележачих шарів, що призводить до утворення щільної породи.
2. (с.-г.) Ущільнення верхнього шару ґрунту після оранки, дощів або танення снігу, що утворює щільну скоринку, яка перешкоджає сходженню насіння та поглинанню вологи.
3. (перен., рідко) Стан в’ялості, млявості, апатії після фізичного або психічного напруження.
Приклад 1:
Дозволяючи собі непристойні вислови і жести, Респондент спонукав Цукеркандель до 95 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ злягання (час і місце їхньої зустрічі — в наступному пові домленні). На цьому семінарські читання було призупинено (якесь непорозуміння з Кентавром, підозрюю неузгодженість у діях сектора нещасних випадків та підвідділу викрадень).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тепер дивиться спокiйно, як зоолог на злягання ящiрок (а iнтересно, як злягаються ящiрки? ): двоє напiвголих людей на лiжку, мужчина кладе жiнцi руку на стегно, посуває вище, вона повертається до нього, розхиляючи зiгнутi в колiнах ноги, обхоплює його за шию, обоє, стогнучи й вовтузячись, зливаються в поцiлунку… Слава Богу, перемiна кадру.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”