1. Технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для механічного з’єднання (зчеплення) окремих частин, вузлів або секцій чогось, щоб вони могли функціонувати як єдине ціле (наприклад, злучувач вагонів, труб, електричних ланцюгів).
2. У мовознавстві: сполучник, службова частина мови, що використовується для зв’язку слів, частин складного речення або окремих речень (синонім до терміна “сполучник”).