Значення
- (Техніка) –
Технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для механічного з’єднання (зчеплення) окремих частин, вузлів або секцій чогось, щоб вони могли функціонувати як єдине ціле (наприклад, злучувач вагонів, труб, електричних ланцюгів).
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві: сполучник, службова частина мови, що використовується для зв’язку слів, частин складного речення або окремих речень (синонім до терміна “сполучник”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. злучувач, р. злучувача, д. злучувачеві, з. злучувач, о. злучувачем, м. злучувачеві, к. злучувачу