Словник Української Мови
Буква
1. (у народній поезії, заст. та діал.) Дорогоцінний метал жовтого кольору, що використовується для виготовлення прикрас, монет тощо; золото.
2. (перен., у народній поезії та діал.) Про щось дуже дороге, цінне, блискуче або улюблене (напр., про волосся, сонце, дитину).
Приклад 1:
Возьміть срібло-злото Та будьте багаті, А я візьму сльози — Лихо виливати; Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами! Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
XX О Націє, дужа і вічна, як Бог, — Не це покоління холопів, — Хто злото знеславить твоїх перемог При Корсуні і Конотопі? О Націє, що над добро і над зло, Над долю, і ласку, і кару, — Хто, темний, не схилить поблідле чоло В сліпучому сяйві Базару?
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”