Словник Української Мови
Буква
1. Різким рухом, натиском або ударом зламати, розділити на частини, пошкодити цілість чогось твердого (переважно довгого й вузького).
2. Підкорити, перемогти чиєсь опір, волю, дух; примусити відмовитися від намірів, зламати характер.
3. Розбити, розгромити ворога, військо тощо.
4. (у медицині) порушити цілість кістки, викликати перелом.
5. (переносно) позбавити сили, знерухомити, пригнітити (про почуття, стан).
Приклад 1:
), що стара так легко, а, головне, аж до безсердечности безсловесно (аби вона його кляла, йому одразу полегшало б), пережила його зраду, яка мусіла б її зломити. Звісно, коли Бондаренчиха вперше запримітила, як її чоловік шкарубкими пальцями силкується по-модному зав’язати краватку, На які змолоду ніколи не звертав уваги (певно, тоді були інші часи, куди там краватки, коли велетенським щастям здавалося вціліти!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Фанатик Сигізмунд III заповзявся зовсім зломити православну віру і навернути народ і духовенство до католицтва, спольщити Україну доостанку. До помочі його замірам стали єзуїти.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”