Словник Української Мови
Буква
1. (історичний термін) Назва одного з племен західних слов’ян, що мешкало в Середньому Повісленні приблизно до Х століття, спорідненого з полянами.
2. (історичний термін, рідше) Назва об’єднання слов’янських племен, до якого входили волиняни, бужани та, можливо, інші групи.
Приклад 1:
Село вкотре здивовано подивилося в бік їхньої з Михайлом хати ніхто Матронки з черевом не видів, ні з ким вона про злоги не радилася, повитухи не кликали, а дитина плаче – аж надвір чути. І як той Михайло приймав пологи І як пуп сам різав Чого-чого, а такого незнання сільські молодиці пробачити не могли.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”