Словник Української Мови
Буква
1. Рухаючись, переміститися зверху вниз по чійсь поверхні або з якогось об’єкта.
2. Зісковзнути, зісхнути (про шкіру, фарбу тощо).
3. Розм. Піти, відійти, залишити якесь місце (часто з відтінком невдоволення).
4. Розм. Зменшитися в обсязі, в’янути (про пухлину, набряк).
Приклад 1:
(Швидко, як білиця, злазить на вербу, спускається по крайньому вітті, кидає знов пояса — він на сей раз досягає, — хапається за кінець, притягає його до себе, потім подає руку і помагає злізти на вербу.) в очереті видає глухий стогін досади і зникає в тумані.
— Українка Леся, “Лісова пісня”