1. З притаманною злістю, злобою; зі злим наміром, злостиво.
2. Дуже сильно, надзвичайно, люто (про ступінь прояву дії або стану).
Словник Української Мови
Буква
1. З притаманною злістю, злобою; зі злим наміром, злостиво.
2. Дуже сильно, надзвичайно, люто (про ступінь прояву дії або стану).
Приклад 1:
Не знаю… Ти не знаєш, то, може, я що знаю. Ти?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
— злісно тріумфуючи, одказав Володимир. — Один із моїх колишніх шкільних товаришів зробивсь арабістом, то я якось навідавшись до нього, спитав був, звідки міг узяти Гейне тему до свого «Der Asra»[28] то назвище.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
— злісно думав собі Володимир. — От уже правда так правда — німецький афоризм: «Was heiss die Sentimentalitat?
— Тютюнник Григорій, “Вир”