1. (лінгв.) Процес утворення злитних (контрактованих) форм дієслова, що виникає при злитні закінчення з основою, особливо в діалектах та історичній граматиці (наприклад, “знаю” з давнішої основи “знаєю”).
2. (лінгв.) Явище злиття, стягнення звуків, морфем або слів у мовленні, що призводить до утворення єдиного фонетичного цілого та часто супроводжується випаданням звуків (наприклад, “із вуха” → “звуха”).