Словник Української Мови
Буква
1. Піднятися в повітря, відірватися від землі (про птахів, літальні апарати тощо).
2. Різко піднятися вгору, здійнятися (про дим, пил, іскри тощо).
3. Швидко побігти, рушити з місця; різко встати, підвестися.
4. Різко зменшитися, впасти, зникнути (про ціни, показники, настрій тощо).
5. Втратити становище, посаду; бути звільненим, вигнаним.
6. Зісковзнути, впасти з якоїсь висоти або поверхні.
Приклад 1:
Їхали мимо крутих гір, порослих лісом, краєм Черкас — попід самим Дніпром: крізь обпалене листя садів чорніли обгорілі комини, наставлені в небо зводи колодязних журавлів, здавалося, хотіли злетіти звідси, тополі шелестіли спаленим листям — багато разів місто брали боєм і ті й ті, обчухрали його до дна; виїхали на Чигиринську дорогу, в ліву руку слались поля, в праву — луг до Тясмину, й там верби, осокори, густа смуга верболозів. Таке все знайоме з дитинства, таке рідне й дороге.
— Франко Іван, “Мойсей”